Saturday, November 30, 2013

Січгарт - До зброї

Козацький треш: вставай, Україно! 

Якось листаючи музичні ресурси рунету, я наткнувся на український гурт Січгарт, який віднесли до жанру thrash metal. Попри всю мою байдужість до відчизняної сцени (не знаю навіть звідки це) і трохи гохололу любов до трешу, я таки вирішив послухати їхній дебют До зброї. Альбом починається двохвилинним інтро, що дає зрозуміти позицію Січгарту і тематику альбому: патріотизм і заклик до пробудження. Це козацький треш!

Другий трек "Вершник" неочікувано починається трохи нерівною синкопованою мелодією, накладеною на перебір на другій перегруженій гітарі, але потім пісня набирає обертів і разом з трешевими барабанами гітаристи досить завзято стелять рифф за риффом до кінця пісні. Ніби-то нічого особливого, але місцями чіпляє. В такому режимі, по суті, пробігає весь альбом: багато екстемальної барабанної техніки на межі з death thrash, швидкі брутальні риффи, блискавичні соло. Тобто це ніби-то ті самі відпрацьовані трешеві прийоми Slayer, Kreator чи Vio-lence, хоча Сігарт все ж більше нагадають сучасні трешеві команди, Warbringer, наприклад ("Шлях крізь пекло" дуже нагадує перший альбом цих американців), чи Lich King, які винесли класичний треш на ще вищий рівень екстремальності. Тим не менше, у Січгарту є свій характер, і майже в кожній пісні є що оцінити. Наприклад, на "Кривому бруді" дуже класний заспів, на "Мороку'33" пісня переходить на качевий брідж, під час якого ще й дуже майстерно вставлені соляки прямо під час вокальної партії. Непоганий брейкдаун можна почути на пісні "До зброї", де хлопці поскладово викрикують назву своєї групи: "Січ! Гарт!" Короче, на їхній концерт я б пішов - було б весело, особливо якби ще й зіграли свою версію української народної пісні "Підманула". Насправді, один з найкращих треків на альбомі: такий класичний трешевий номер, під який так і хочеться потрясти головою, але ще й вставили крутий брейкдаун.

Тим не менше Січгарту є над чим працювати: над переходами, наприклад. На "Мороку'33" спокійнішій частині передує трохи дивнувата тиша: звучить, як початок нової пісні. Перехід на завершальну частину "До зброї" також не дуже гармонічно зроблений. Крім цього, трохи затягнули з кінцівкою, хоч і звучить вона потужно. Також, звичайно, потрібно хлопцям працювати над оригінальністю. Багато пісень звучать одноманітно, особливо на другій частині альбому, і хоч альбом триває без чогось 43 хвилини, місцями хочеться якогось розвитку чи зміни теми. 

Треш, по суті, вже дав світу найкращі роботи, але деякі сучасні групи все таки змогли щось нове придумати. Це я кажу, насамперед, про Vektor та їхній дебют Black Future. Завжди можна експериментувати, і я б це радив. Ще в 90-ті, наприклад, були такі самородки, як Wrathchild America, які на ніби-то трешевому альбомі грали і свінг і джаз. Ну, і я не кажу вже про Coroner чи Anacrusis. Натхнення є де брати.

І все ж, До зброї - це дебютний альбом, і як для дебюту, це дуже гідна робота, при чому абсолютно світового рівня. Січгарт дуже непогано звучать і могли б скласти компанію на європейському турне, наприклад, тим же Havok чи Warbringer. Бажаю Січгарту натхнення, творчих успіхів і заслуженого визнання метал-спільнотою.

В хорошій якості альбом можна скачати на рутрекері (запостили самі хлопці з Січгарту).

No comments:

Post a Comment