Яна, небі був?
Многоуважаемые меломаны, писать сегодня буду об Океане Эльзы, а писать о них на русском, владея украинским, - это просто неправильно, поэтому...
Вельмишановне панство, сьогоднішній запис посвячую групі, яка в моєму серці займає особливе місце. Особливе не тільки тому, що слухаю їх ще з підліткового віку, чи тому, що в українському році нічого кращого не чув, але й (об'єктивно) тому, що три їхні альбоми (Янанебібув, Модель і Суперсиметрія) - це просто класика, і не тільки українського року, а й світового, а цього року вони взагалі шедевр випустили! І це тоді, коли я від Океану вже нічого не чекав, але про Землю я напишу в іншому записі. А зараз річ піде про їхній перший класичний, але другий по хронології, альбом - Янанебібув, який вийшов у 2000 році.
Взагалі про ті альбоми, які так сильно любиш, важко говорити об'єктивно, важко аналізувати, але я спробую, тому що заслуханий цей альбом, як кажуть, до дірок. Взагалі, це набагато зріліша робота, ніж їхній дебютний Там, де нас нема: композиції, аранжування, якість запису на голову вищі. Янанебібув дуже різноманітний і різнобарвний: кожна пісня особлива, хоч і легко можна узагальнити, що в основі, як і досі, лежить поєднання (чи навіть уміле переплетення) ритм- і соло-гітари, все ще багато акустики і легкого драйву. Клавішник Дмитро Шуров на цьому альбомі ще не грав, тому піаніно з'являється нечасто і грає допоміжну роль. Що стосується аранжування, з'являються скрипки, духові інструменти, "атмосферний" бек-вокал, ефекти на гітарах і голосі; треки ніби-то мають більше музичних шарів, хоча такої насиченості, як на Моделі немає. Звук став супер-професіональним: все дуже чисто записано, гітари часто розкидаються в різні вуха для ясності, добре чути бас.
Тепер до пісень: тут все просто шикарно. Яку пісню не візьми, знайдеться, що оцінити. Перший трек "Янанебібув" просто зачаровує серпантиновими гітарними мелодіями і барабанами, а Вакарчук ще й так "заааааливає клей мої думки"... "Кавачай" дуже цікаво поєднує спокійне інтро з "телефонним" ефектом на гітарі і вокалі з одним з найважчих кусків, які Океан Ельзи за свою кар'єру написали, на приспіві. Вакарчук тут теж не відстає, хрипло покрикуючи під кінець пісні. На "Африці", замість приспіву, хлопці просто драйвово зіграли пару акордів на акустиці, а Слава просто проспівав "Там-тарам-тарам-тарам-тай" - і все, а як ефектно... Згадаю "Фіалки", тому що вони як раз претендент на найважчу пісню Океану Ельзи. Позмагатися може "Коко Шанель" з наступного альбому Модель, але тільки за рахунок приспіву. Хоча "Коли тебе нема", мабуть, таки заслуговує більше уваги у цьому контексті через свою істинно тяжку атмосферу саме на протязі всієї пісні: починаючи ритм-гітарою, масивними барабанами на вступі, соло-гітарою з wah-ефектом і закінчуючи хриплою відчайдушною подачею вокалу і депресивними словами. Альбом завершує мінімалістський "Етюд", який починається з простої сумної гітарної мелодії і вокалу, потім інкорпорує соло-бас (бас дійсно в основному виконує роль соло-інструменту), і тільки потім маршеві, але якимось ніжно зіграні, барабанні партії, пісня набирає обертів і раптом обри...
Вельмишановне панство, сьогоднішній запис посвячую групі, яка в моєму серці займає особливе місце. Особливе не тільки тому, що слухаю їх ще з підліткового віку, чи тому, що в українському році нічого кращого не чув, але й (об'єктивно) тому, що три їхні альбоми (Янанебібув, Модель і Суперсиметрія) - це просто класика, і не тільки українського року, а й світового, а цього року вони взагалі шедевр випустили! І це тоді, коли я від Океану вже нічого не чекав, але про Землю я напишу в іншому записі. А зараз річ піде про їхній перший класичний, але другий по хронології, альбом - Янанебібув, який вийшов у 2000 році.
Взагалі про ті альбоми, які так сильно любиш, важко говорити об'єктивно, важко аналізувати, але я спробую, тому що заслуханий цей альбом, як кажуть, до дірок. Взагалі, це набагато зріліша робота, ніж їхній дебютний Там, де нас нема: композиції, аранжування, якість запису на голову вищі. Янанебібув дуже різноманітний і різнобарвний: кожна пісня особлива, хоч і легко можна узагальнити, що в основі, як і досі, лежить поєднання (чи навіть уміле переплетення) ритм- і соло-гітари, все ще багато акустики і легкого драйву. Клавішник Дмитро Шуров на цьому альбомі ще не грав, тому піаніно з'являється нечасто і грає допоміжну роль. Що стосується аранжування, з'являються скрипки, духові інструменти, "атмосферний" бек-вокал, ефекти на гітарах і голосі; треки ніби-то мають більше музичних шарів, хоча такої насиченості, як на Моделі немає. Звук став супер-професіональним: все дуже чисто записано, гітари часто розкидаються в різні вуха для ясності, добре чути бас.
Тепер до пісень: тут все просто шикарно. Яку пісню не візьми, знайдеться, що оцінити. Перший трек "Янанебібув" просто зачаровує серпантиновими гітарними мелодіями і барабанами, а Вакарчук ще й так "заааааливає клей мої думки"... "Кавачай" дуже цікаво поєднує спокійне інтро з "телефонним" ефектом на гітарі і вокалі з одним з найважчих кусків, які Океан Ельзи за свою кар'єру написали, на приспіві. Вакарчук тут теж не відстає, хрипло покрикуючи під кінець пісні. На "Африці", замість приспіву, хлопці просто драйвово зіграли пару акордів на акустиці, а Слава просто проспівав "Там-тарам-тарам-тарам-тай" - і все, а як ефектно... Згадаю "Фіалки", тому що вони як раз претендент на найважчу пісню Океану Ельзи. Позмагатися може "Коко Шанель" з наступного альбому Модель, але тільки за рахунок приспіву. Хоча "Коли тебе нема", мабуть, таки заслуговує більше уваги у цьому контексті через свою істинно тяжку атмосферу саме на протязі всієї пісні: починаючи ритм-гітарою, масивними барабанами на вступі, соло-гітарою з wah-ефектом і закінчуючи хриплою відчайдушною подачею вокалу і депресивними словами. Альбом завершує мінімалістський "Етюд", який починається з простої сумної гітарної мелодії і вокалу, потім інкорпорує соло-бас (бас дійсно в основному виконує роль соло-інструменту), і тільки потім маршеві, але якимось ніжно зіграні, барабанні партії, пісня набирає обертів і раптом обри...
No comments:
Post a Comment